Що таке FastCGI та PHP-FPM 🚀 | Як працює сучасний PHP

Коли ви тільки починаєте працювати з PHP, здається, що все просто: ви пишете код, веб-сервер його виконує. Але за лаштунками цієї простоти ховається складний танець між двома різними програмами — веб-сервером (як-от Nginx або Apache) та інтерпретатором PHP. Від того, як організований цей танець, напряму залежить швидкість, стабільність та безпека вашого сайту.

У цій статті я хочу зануритися в саму суть цього процесу. Ми пройдемо шлях від застарілих, але простих методів, до сучасного стандарту — PHP-FPM. Я поясню, чому це важливо, і покажу на практичних прикладах, як налаштувати цю зв’язку для досягнення максимальної продуктивності.

 

Трохи історії: “Старий добрий” `mod_php`

Колись найпопулярнішим способом “подружити” Apache та PHP був модуль mod_php. Його суть проста: інтерпретатор PHP вбудовувався безпосередньо в сам процес веб-сервера Apache. Це було схоже на те, якби кухар жив прямо на кухні ресторану.

• Перевага: Простота налаштування та висока швидкість для простих завдань, оскільки не було потреби у зовнішніх з’єднаннях.
• Головний недолік: Величезне споживання пам’яті. Кожен дочірній процес Apache завантажував у пам’ять повну копію інтерпретатора PHP, навіть якщо йому потрібно було віддати просту картинку. Це робило Apache неповоротким та вразливим до високих навантажень.

 

Еволюція: CGI та FastCGI

Щоб вирішити проблему mod_php, з’явився інший підхід — CGI. Це стандарт, який дозволяв веб-серверу запускати PHP як окрему програму для кожного запиту. Кухар більше не жив на кухні, а приходив спеціально на кожне замовлення. Це вирішувало проблему з пам’яттю, але створювало нову: запускати новий процес на кожен клік було надзвичайно повільно.

І тут на сцену виходить FastCGI. Це вдосконалена версія CGI. Головна ідея — запускати PHP-процеси один раз і тримати їх постійно активними. Веб-сервер просто передає їм запити на обробку через швидкий протокол. Наші кухарі тепер не приходять з дому, а постійно чекають на замовлення у сусідньому приміщенні, миттєво реагуючи на виклик.

 

Сучасний стандарт: PHP-FPM

PHP-FPM (FastCGI Process Manager) — це не просто FastCGI, а його офіційна та значно вдосконалена реалізація. Це розумний менеджер для тих самих “кухарів” (PHP-процесів).

Що робить PHP-FPM таким потужним:

• Керування процесами: FPM стежить за здоров’ям PHP-процесів, перезапускає їх у разі збоїв та керує їхньою кількістю.
• Адаптивне масштабування: Він може запускати нові процеси при зростанні навантаження і закривати зайві, коли навантаження спадає.
• Пули процесів: Ви можете створити кілька незалежних “бригад кухарів” (пулів) для різних сайтів. Кожен пул може працювати від імені окремого системного користувача, що значно підвищує безпеку.
• Гнучке налаштування: Ви можете тонко налаштувати кожен пул: скільки процесів тримати в резерві, скільки максимум запускати тощо.

 

Практика: Налаштування Nginx + PHP-FPM

Зв’язка Nginx та PHP-FPM — це, на мою думку, золотий стандарт для сучасних PHP-сайтів. Nginx блискавично віддає статику (картинки, CSS) і виступає як ефективний диспетчер, а PHP-FPM займається виключно виконанням PHP-коду.

Ось як виглядає типовий блок конфігурації Nginx для обробки PHP-файлів:

server {
    listen 80;
    server_name example.com;
    root /var/www/example.com;
    index index.php index.html;
    location / {
        try_files $uri $uri/ /index.php?$query_string;
    }
    # Ключовий блок!
    location ~ \.php$ {
        include snippets/fastcgi-php.conf;        
        # Передаємо запит на сокет PHP-FPM
        fastcgi_pass unix:/var/run/php/php8.4-fpm.sock; 
    }
}

Тут fastcgi_pass — це директива, яка каже Nginx: “Всі запити, що закінчуються на .php, відправляй ось сюди — на сокет, який слухає наш PHP-FPM”. Про те, як встановити сам PHP та налаштувати середовище, я розповідав у попередній інструкції.

 

Тонке налаштування пулу PHP-FPM

Керування самим FPM відбувається в його конфігураційних файлах (зазвичай /etc/php/8.4/fpm/pool.d/www.conf). Ось кілька ключових директив:

; Керування процесами: dynamic, static, ondemand
pm = dynamic
; Максимальна кількість дочірніх процесів
pm.max_children = 10
; Кількість процесів, що запускаються при старті
pm.start_servers = 4
; Мінімальна кількість процесів у режимі очікування
pm.min_spare_servers = 2
; Максимальна кількість процесів у режимі очікування
pm.max_spare_servers = 6

Правильне налаштування цих параметрів залежить від ресурсів вашого сервера (в першу чергу, від обсягу RAM) і є ключем до стабільної роботи під навантаженням. Саме тому так важливо розуміти, на якій віртуалізації працює ваш VPS. Наприклад, віртуалізація KVM дає вам гарантовані ресурси, що дозволяє точно розрахувати ці параметри.

 

Висновок: Чому я обираю PHP-FPM