SebWeo.com
Коли мова заходить про веб-сервери, два імені завжди на слуху: Apache та Nginx. Apache — це ветеран, надійний та перевірений часом, який довгі роки був стандартом де-факто. Nginx (читається як “Енджінкс“) — це молодший, але зухваліший гравець, який стрімко завоював популярність завдяки своїй неймовірній швидкості та ефективності.
Я працював з обома системами і можу сказати впевнено: для більшості сучасних завдань Nginx є кращим вибором. У цій статті я хочу пояснити, що робить його таким особливим, у чому його ключові переваги перед Apache, і як ви можете використовувати його потужність на своєму сайті.
Щоб зрозуміти, чому Nginx швидший, потрібно зазирнути “під капот”. Головна відмінність криється у способі обробки запитів:
Ця асинхронна архітектура робить Nginx неймовірно ефективним, особливо при роботі з великою кількістю одночасних з’єднань (так звана проблема C10k) та при віддачі статичного контенту.
Хоча Nginx чудово справляється з роллю основного веб-сервера, його справжня сила розкривається в інших амплуа:
Nginx надзвичайно ефективний у віддачі статичних файлів: зображень, CSS, JavaScript. Він робить це набагато швидше та з меншим споживанням ресурсів, ніж Apache. Багато високопродуктивних конфігурацій використовують Nginx саме як “фасад”, який віддає статику, а динамічні запити передає на бекенд (наприклад, Apache або PHP-FPM).
Це одна з найпопулярніших ролей Nginx. Він виступає як посередник між клієнтом та вашими бекенд-серверами (веб-сервером, сервером додатків). Клієнт звертається до Nginx, а вже Nginx вирішує, куди перенаправити запит. Це дає багато переваг:
Як я вже згадав, Nginx може ефективно розподіляти вхідні запити між групою серверів. Це дозволяє горизонтально масштабувати ваш додаток та забезпечує високу доступність: якщо один сервер вийде з ладу, Nginx автоматично перенаправить трафік на робочі.
http {
upstream myapp_backend {
server backend1.example.com;
server backend2.example.com;
server backend3.example.com;
}
server {
listen 80;
server_name example.com;
location / {
proxy_pass http://myapp_backend;
}
}
}
Це сучасний стандарт для роботи з PHP. Nginx приймає запит, і якщо це запит до .php файлу, він передає його на обробку окремому процесу PHP-FPM через FastCGI. Про цю зв’язку я детально розповідав у статті про FastCGI та PHP-FPM.
Давайте я покажу мінімально необхідну конфігурацію для простого сайту на PHP (наприклад, WordPress), яка демонструє основні принципи.
Зазвичай конфігураційні файли сайтів лежать у /etc/nginx/sites-available/, а потім створюються символічні посилання на них у /etc/nginx/sites-enabled/.
Створимо файл /etc/nginx/sites-available/my-site.conf:
server {
# Слухаємо порт 80 для HTTP
listen 80;
# Слухаємо порт 443 для HTTPS
listen 443 ssl http2; # Увімкнемо HTTP/2 для кращої продуктивності
# Ім'я нашого сайту
server_name example.com www.example.com;
# Коренева папка сайту
root /var/www/my-site/public;
# Файли індексів
index index.php index.html index.htm;
# Налаштування SSL (шляхи до сертифікатів)
ssl_certificate /etc/letsencrypt/live/example.com/fullchain.pem;
ssl_certificate_key /etc/letsencrypt/live/example.com/privkey.pem;
# Тут ще можуть бути інші налаштування SSL/TLS
# Загальна обробка запитів
location / {
# Намагаємося знайти файл, потім папку, інакше передаємо на index.php
try_files $uri $uri/ /index.php?$query_string;
}
# Обробка PHP-файлів
location ~ \.php$ {
include snippets/fastcgi-php.conf; # Стандартні налаштування FastCGI
# Передаємо запит на сокет PHP-FPM (шлях може відрізнятися!)
fastcgi_pass unix:/var/run/php/php8.3-fpm.sock;
# Додаткові параметри FastCGI
fastcgi_param SCRIPT_FILENAME $document_root$fastcgi_script_name;
include fastcgi_params;
}
# Забороняємо доступ до прихованих файлів (наприклад, .htaccess)
location ~ /\. {
deny all;
}
# Налаштування кешування для статики (опціонально)
location ~* \.(jpg|jpeg|png|gif|ico|css|js)$ {
expires 7d; # Кешувати на 7 днів
}
}
# (Опціонально, але рекомендовано) Редирект з HTTP на HTTPS
server {
listen 80;
server_name example.com www.example.com;
return 301 https://$host$request_uri;
}
Після створення або редагування конфігурації не забудьте перевірити її на помилки (nginx -t) та перезавантажити Nginx (sudo systemctl reload nginx).
Ні. Якщо ви використовуєте звичайний віртуальний хостинг, адміністратор сервера вже налаштував Nginx (або Apache, або їх комбінацію) за вас. Вам зазвичай не потрібно лізти у ці конфіги.
Знання Nginx стає критично важливим, коли ви переходите на VPS або виділений сервер, де ви отримуєте повний контроль (і повну відповідальність) за конфігурацію сервера.
На мою думку, Nginx — це яскравий приклад того, як правильна архітектура може кардинально змінити продуктивність. Його здатність ефективно обробляти тисячі з’єднань, блискавично віддавати статику та гнучко працювати як реверс-проксі робить його ідеальним вибором для сучасних веб-додатків.
Якщо ви прагнете максимальної швидкості та стабільності для свого сайту, особливо якщо це щось більше за простий блог, я однозначно рекомендую використовувати Nginx, особливо у зв’язці з PHP-FPM. Освоєння його конфігурації — це інвестиція, яка окупиться швидкістю завантаження вашого сайту та задоволенням ваших користувачів.
У світі веб-розробки ми постійно стикаємося з проблемою: "А в мене на комп'ютері все працює!".…
На зорі моєї кар'єри веб-розробника все було відносно просто: встановив локальний сервер (пам'ятаєте Denwer?), поклав…
Якщо ви коли-небудь цікавилися, як прискорити свій сайт на WordPress, ви, напевно, чули про "кешування".…
Коли ми говоримо про веб-розробку, перше, що спадає на думку — це HTML та CSS.…
У світі SEO є фраза, яку повторюють так часто, що вона вже стала кліше: "Content…
Створення бізнесу — це як народження дитини. Ви вкладаєте в нього душу, час та гроші.…