Навіщо у людини в серці доброта,
І мудрість розуму, й правиці щедрота,
Коли неправда навкруги панує,
Лихеє лихо тут і там лютує?

Біда біду в цім біднім царстві плодить,
Несправедливість всюди верховодить,
А сила й беззаконня стали за канон?

Навколо все в занепалі страшному,
І тут і там розпуста, безлад й морок,
І відбулась підміна в понятті:
Безвинного тут зроблять винуватим,
А винуватий буде на коні.

Тож чесний люд втрачає віру,
Настільки все розбещене по світу.
Нема нічого вже святого більш ніде,
Тут кожен сам за себе і тягне до себе.
Шукати справедливості даремно все одно,
Суддя з злочинцем заодно…

Йоганн Вольфганг фон Гете, “Фауст”