Що таке Varnish Cache і як він прискорить ваш сайт (початківцям)

Уявіть, що ваш веб-сайт — це велика бібліотека, а ваш сервер — це головний бібліотекар. Коли відвідувач (користувач) запитує якусь інформацію (сторінку), бібліотекар щоразу біжить у далекий архів (базу даних), знаходить потрібні книги (дані), збирає їх разом і лише потім віддає відвідувачу. Цей процес займає час, особливо якщо відвідувачів багато і всі вони запитують одне й те саме.

А тепер уявіть, що у бібліотекаря з’явився помічник, який сидить біля входу за столом. Коли хтось запитує популярну книгу, помічник миттєво видає йому вже готову копію зі свого столу, не турбуючи головного бібліотекаря. Швидкість обслуговування зростає в рази.

Varnish Cache — це і є той самий неймовірно швидкий помічник для вашого сайту.

Це не просто інструмент, це одна з найпотужніших технологій для прискорення вебсайтів, здатна зменшити час завантаження сторінок з секунд до мілісекунд. У цій статті я розкажу, що таке Varnish, як він працює, і як ви можете зробити перші кроки до його впровадження.

Що таке Varnish: Погляд зсередини

Якщо говорити технічною мовою, Varnish Cache — це вебприскорювач, також відомий як кешуючий HTTP зворотний проксі (reverse proxy). Давайте розшифруємо це:

• Зворотний проксі: Varnish стає посередником між вашими користувачами та вашим вебсервером (наприклад, Apache або Nginx). Усі запити від відвідувачів спочатку потрапляють до Varnish, і лише якщо в нього немає готової відповіді, він звертається до основного сервера.
• Кешуючий: Його головне завдання — зберігати копії сторінок (відповідей сервера) у пам’яті. І не просто на жорсткому диску, а в оперативній пам’яті (RAM), яка є на порядки швидшою.
• Вебприскорювач: Завдяки кешуванню в RAM, Varnish віддає сторінки майже миттєво, що дуже сильно прискорює сайт і знижує навантаження на сервер.

Процес роботи виглядає так:

1. Користувач запитує сторінку example.com.
2. Запит потрапляє до Varnish.
3. Varnish перевіряє, чи є в нього у кеші готова копія цієї сторінки.
   • Так (Cache Hit): Varnish миттєво віддає копію користувачеві. Вебсервер навіть не дізнається про цей запит.
   • Ні (Cache Miss): Varnish перенаправляє запит на вебсервер.
4. Вебсервер генерує сторінку і віддає її Varnish.
5. Varnish зберігає копію сторінки у себе в кеші та віддає її користувачеві.
6. Наступний запит цієї ж сторінки буде оброблено з кешу (Cache Hit).

Varnish vs. Інші види кешування

Багато хто чув про кешування в браузері або кеш-плагіни для CMS на кшталт WordPress. Varnish — це інструмент зовсім іншого рівня.

Мова конфігурації VCL — серце Varnish

Головна сила Varnish — його гнучкість, яка досягається за допомогою VCL. Це спеціальна мова, яка дозволяє вам писати власні правила обробки запитів. Ви можете вказати, які сторінки кешувати, на який час, як обробляти файли cookie, що робити з різними типами запитів тощо.

Це ніби ви даєте своєму “помічнику-бібліотекарю” чіткі інструкції:

• “Новини кешуй на 5 хвилин”.
• “Сторінки товарів — на 1 годину”.
• “Кошик покупця та сторінку оплати не кешуй ніколи!”.
• “Для статичних зображень ігноруй всі файли cookie”.

vcl 4.1;
# Вказуємо, де знаходиться наш реальний веб-сервер
backend default {
    .host = "127.0.0.1";
    .port = "8080";
}
# Ця функція викликається при отриманні запиту від клієнта
sub vcl_recv {
    # Не кешувати адмін-панель
    if (req.url ~ "^/wp-admin" || req.url ~ "^/wp-login") {
        return (pass);
    }
    # Видаляємо cookie для статичних файлів
    if (req.url ~ "\.(css|js|jpg|png|gif)$") {
        unset req.http.Cookie;
    }
    return (hash);
}
# Ця функція викликається після отримання відповіді від сервера
sub vcl_backend_response {
    # Встановлюємо час життя кешу (Time To Live)
    set beresp.ttl = 1h;
    return (deliver);
}

Просте встановлення та налаштування Varnish (приклад для Ubuntu)

Важливо: Ця інструкція є базовою. Для реальних проєктів може знадобитися більш тонка конфігурація.

1. Встановлення Varnish:

   sudo apt-get update
   sudo apt-get install varnish

2. Налаштування Varnish: Відкрийте файл /etc/varnish/default.vcl і переконайтеся, що секція backend default вказує на ваш вебсервер. Зазвичай вебсервер після цього переносять на порт 8080.

   .host = "127.0.0.1";
   .port = "8080";

3. Налаштування порту Varnish: Відкрийте файл /etc/default/varnish і в секції DAEMON_OPTS змініть порт, який слухає Varnish, на стандартний 80-й порт для HTTP.

   -a :80

4. Зміна порту вебсервера: Тепер потрібно змусити ваш вебсервер (Apache або Nginx) слухати порт 8080, а не 80, щоб звільнити його для Varnish. Це робиться у конфігураційних файлах вашого сервера.
5. Перезапуск сервісів:

   sudo systemctl restart varnish
   sudo systemctl restart apache2 # (або nginx)

Тепер усі запити на порт 80 будуть спершу потрапляти до Varnish.

Як перевірити, що Varnish працює?

Найпростіший спосіб — використати утиліту curl у вашому терміналі:

curl -I http://vash-site.com

У відповіді ви повинні побачити спеціальні заголовки, які додає Varnish:

• X-Varnish: Містить унікальний ідентифікатор запиту.
• Age: Показує, скільки секунд сторінка знаходиться у кеші. Якщо Age: 0, це означає, що сторінка була взята з сервера (Cache Miss). Якщо Age більше нуля — з кешу Varnish (Cache Hit).
• Via: 1.1 varnish-v4 (або схоже): Прямо вказує, що відповідь пройшла через Varnish.

Замість висновку