Омар Хайям – мудрі висловлювання

18/05/2019

Омар Хайям (повне ім’я – Гіяс ад-Дін Абу-ль-Фатг Омар ібн Ібрагім аль-Хайям ан-Нішапурі) народився 18 травня 1048 року в місті Нішапур (Персія, сучасний Іран). За життя Омар Хайям був відомий виключно як видатний вчений, математик, астроном і астролог, але всі ми знаємо його як відомого перського поета та філософа.

Омар Хайям знаменитий у всьому світі своїми віршованими афоризмами (чотиривіршами – рубаї), в яких висловлював свої потаємні думки про життя, про світогляд і про людину.

На честь дня народження поета, ми вирішили опублікувати найцікавіші та наймудріші висловлювання Омара Хайяма.

Чим нижче чоловік душею, тим вище задирає ніс.
Він носом тягнеться туди, куди душею не доріс

Ми не знаємо, чи триватиме життя наступного ранку,
Тож поспішайте сіяти добра зерно!
Любов до друзів в цьому тлінному світі бережіть,
Бо кожна мить коштовніша за золото

Вітер життя іноді буває жорстокий.
В цілому ж життя, проте, штука хороша,
І не страшно, коли чорний хліб,
Набагато страшніше, коли чорна душа

Очі вміють говорити. Кричати від щастя або сумувать.
Очима можна підбадьорити, з розуму звести, змусити плакать.
Можна обдурити словами, а очима цього не зробиш.
Якщо дивитись необережно, у погляді швидко потонеш…

Хто життям битий, той більшого доб’ється.
Хто пуд солі з’їв, більше цінує мед.
Хто сльози лив, той щиро сміється.
Хто помирав, той знає, що живе!

Не заздри тому, хто сильний і багатий,
За світанком завжди наступає ніч.
З цим життям коротким, наче подих,
Поводься ніби даним тобі на мить!

Щоб мудро життя прожити, знати треба чимало,
Два важливих правила спочатку не забудь:
Ти краще будь голодним, аніж їсти що-небудь,
І краще будь один, ніж разом з ким попало

Як часто, в житті помиляючись, кого любим втрачаємо.
Чужим сподобатися намагаючись, іноді від ближнього біжимо.
Звеличуємо тих, хто нас не вартий, а найвірніших зраджуємо.
Хто нас так любить, ображаємо, а самі ж вибачень чекаємо

Те, що Доля тобі вирішила дати,
Не можна ні збільшити, ні відняти.
Піклуйся не про те, чого не маєш,
А від того, що в тебе є, вільним стати

Не тримайте образ, ваші образи, крім вас нікому не заважають

Один не розбере, чим пахнуть троянди
Інший з гірких трав добуватиме мед,
Дай хліба одному – запам’ятає навік
Віддай життя іншому – не збагне

Живи правильно, будь тим вдоволений, що є,
Живи вільно, бережи і свободу, і честь.
Не сумуй, не заздри багатшому,
Бідніших за тебе, – на світі тих не злічить!

Мовчання – щит від багатьох бід,
А балаканина майже завжди на зло.
Язик у людини малий,
А скільки життів ним було зламано

Не бійтесь дарувати зігріваючих слів,
І справою робити добро.
Чим більше вогню ви дасте дрів,
Тим більше вам повернеться тепло

Не той твій друг, хто за столом з тобою п’є,
А хто в нещасті будь-якому на виручку прийде.
Хто руку тверду дасть, позбавить від тривог.
І навіть виду не подасть, що він тобі поміг

Я думаю, що краще одиноким бути,
Ніж жар душі кому попало дарувати
Безцінний дар кому-небудь віддавши
Своє зустрівши, не зможеш полюбить

Руйнувати завжди легше, ніж будувати.
Образити – простіше, ніж пробачати.
І брехати завжди зручніше, ніж повірить.
А відштовхнути більш простіше, ніж любить